Умитись голосом твоїм
поки ще сонце не вставало,
поки вологим покривалом
лежить туман, як синій дим,
умитись голосом твоїм.
Тим оксамитовим промінням,
тією радістю прозріння,
як світу цього сотворіння,
як подих вранішній зорі.
Поки ще роси запашні
діждатись неба у вікні
і крапель світла золотого -
вустами вилитого слова
й умитись голосом твоїм.
І в струн довірливих тремтінні
відчути святість воскресіння
і клекіт віщої води -
умитись раз... і назавжди.
Торкнутись тихої вікони -
ця первозданність джерела! -
І усвідомити - ніколи
не стерти голосу з чола.
Умитись голосом
© Copyright: Александр Ткач 3, 2012
Свидетельство о публикации №112110305479
Свидетельство о публикации №112110305479
Рецензии
Это титульное произведение в твоей новой книге?
Очень красиво! И обложка красивая.
Горжусь дружбой!!!
С восхищением, Михаил А.
Михаил Агеенко 03.11.2012 18:48 • Заявить о нарушении
Очень красиво! И обложка красивая.
Горжусь дружбой!!!
С восхищением, Михаил А.
Михаил Агеенко 03.11.2012 18:48 • Заявить о нарушении
Спасибо, Михаил. Я тоже горжусь дружбой с тобой.
С благодарностью,
Александр Ткач 3 03.11.2012 18:57 Заявить о нарушении
С благодарностью,
Александр Ткач 3 03.11.2012 18:57 Заявить о нарушении