Між рядків читаю я листи,
Зводить з розуму шалений цей підтекст:
Осінь як зійшла на всі мости,
Так і залишає в них портрет:
Там малює обрієм з-за хмар,
Там здійме невпинну колотнечу,
Тільки залишив в душі він дар,
Теплий, що вражає сміх малечі.
Ти, шалена матінко землі,
Знову вирушаєш у гонитви.
Тільки просим' залишити по собі
Добрі чари: для душі молитви,
Що велися, як стібочки, по життю,
Вишивали найпростіші й досі візерунки.
Тільки в пам'яті вони цією ниттю
Вклалися, як заповітні подарунки.
Хочеться їх зберегти, як можна довше,
Ну, хоча би, дочекатись нову осінь,
Але зараз хочемо пороші,
Бо набридли хмари жовтокосі...
Уклiн осенi
© Copyright: Катюшка Кузьменко, 2012
Свидетельство о публикации №112110200853
Свидетельство о публикации №112110200853
Рецензии