Російська минає моєє звучання,
Знов полишаю на самотік,
Я пИшу вірші досить звичайно,
Вказую тему і л ється потік.
Як мовчАзний глядач у куточку,
Боючись своїм шумом завдати шкодИ,
Слідкую як бігає паста листочком,
Елегантністю чорной чи синьой ходи.
Як бентежно думки слід за слідом,
Випереджують хвилю словесну.
І вироджує з мене ідол,
Двадцять першу на осінь весну.
Квітне й пахне рум яна рима,
Виблискує віршем на сонці,
І солодом своїм зваблима,
Тісніє до інших віршів в колонці.
Секрет писання
© Copyright: Кристина Медина, 2012
Свидетельство о публикации №112110207698
Свидетельство о публикации №112110207698
Рецензии