Десь знову палять листя.
Білий дим, як білий іней,
Понад землею стелеться,
Як привид в білім савані,
І знову уночі крадеться
І в повітрі лине,
Та в небі, як зірки,
Давно усі крапки розставлені.
Порожніх обіцянок дим
Розвіявся за вітром,
Порожніх сподівань примара
Вже давно похована,
Та іноді ще чути крик,
Що лине у повітрі,
Та іноді ще чую в серці
Гіркий присмак холоду.
І іноді щемить в душі
Знайоме і забуте,
Як привид корабля
В пітьмі покинутої гавані,
Та білим димом серце
Не вдягти, не огорнути.
У небі над минулим
Вже давно крапки розставлені.
4.04.05
Десь знову палять листя
© Copyright: Маргарита Олейник-Локай, 2012
Свидетельство о публикации №112110205310
Свидетельство о публикации №112110205310
Рецензии