Мiй поете, мiй любий, жаданий

Про щасливу любов проспівай,
Про нещасну я чути не хочу.
Скільки горя піснями наврочив.
Про щасливу любов проспівай.

Проспівай мені, любий, про долю
Таку ясну, як синєє море,
Таку чисту, як кольори неба,
Не співай вже про смуток, не треба

Про нещастя вже виплакав очі.
Я не хочу про горе, не хочу.
Про кохання склади мені пісню,
Про таке, щоб аж серце затисне

Я про щастя з тобою співаю,
Я благаю тебе, я кохаю!
Ніби птах, що летить небокраєм,
Пісня буде лунати над краєм.

Ген, чутно буде пісню на волі
Понад садом, у чистому полі!
Ти склади таку пісню, коханий,
Мій поете, мій любий, жаданий…



Фото з сайту: http://www.diary.ru/~Gark/p63951756.htm?oam

Переклад Валентини Варнавської

Мой поэт, мой любимый, желанный...
 
О счастливой любви мне пропой,
О несчастной – не надо, довольно:
Ты мне горе пророчишь невольно...
О счастливой любви мне пропой.

О любви мне пропой, не о горе.
О любви, что как синее море,
Что как небо в часы звездопада,
Но не пой о печали, не надо. 

Запоёшь – опускаются руки:
Не хочу, не хочу о разлуке!
О любви – я прошу тебя, милый! 
О такой, чтоб в груди защемило.

Подпою, слыша песню такую.
Я молю, я взываю! Люблю я!
Пусть, как птица, взлетит в поднебесье
Эта счастьем звенящая песня.

Пусть там крылья расправит на воле –
Полетит над садами, над полем!
Ты сложи мне её, долгожданный –
Мой поэт, мой любимый, желанный...