~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Ти – зерно, посіяне на поле
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
"Будь прихильною, – молила – Доле!"
"Забарися, невблаганна Смерте!
Ще не час…" – благала ревно, вперто.
Вдруге… всоте… вдев'ятсот четверте…
Марно! Ось Вона, холодночола,
Непроникноока та мовчазна,
Непохитна, впевнена та владна,
Обійма тебе…Й пішов…Як листопадно
Жовтень заквилив!...І безпорадно
Затужило все єство: "Невчасно…"
*****
"Ти – зерно, посіяне на поле,
Сходи зійдуть і плоди нетлінні
Вродять Господу…" (1) Слова сумлінні
Молитовні в сутінки осінні
Линуть…Хто Ти, сивочолий?..
01.11.2012
(1)- Акафіст за спочилого, Кондак 7: "… Ми ховаємо тебе, як сіємо зерно на ниві, щоб ти зійшов в іншому світі. Нехай згине в могилі кукіль гріхів твоїх, а добрі діла засяють там, де насіння добра дає нетлінні плоди…"
Ти - зерно, посiяне на поле
© Copyright: Марина Степанская, 2012
Свидетельство о публикации №112110107830
Свидетельство о публикации №112110107830
Рецензии
Глубокое - и по замыслу, и по выразительности стихотворение. Из тех, что трудно перечитывать, но читать нужно. Не знаю, уместно ли для него слово "понравилось", как нечто отражающее удовольствие. Скажу иначе: произвело сильное впечатление. Спасибо.
Галина Стручалина 08.11.2012 02:46 • Заявить о нарушении
Галина Стручалина 08.11.2012 02:46 • Заявить о нарушении
СПасибо ВАм. Значит, мне удалось всё же передать словами непередаваемое.
Марина Степанская 08.11.2012 11:27 Заявить о нарушении
Марина Степанская 08.11.2012 11:27 Заявить о нарушении