Под клёкот сорванных небес.. Из Виктории Тимашовой

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2012/10/28/5376
               
Октябрь сжечь ураганом смог…
Холодный мрак окутал сердце…
Сорвался дождь навесом терций,
Прессует горечь безнадёг…

И всё, что радовало глаз –
Отрепьем тонет в грязных лужах.
Размыт дождём, пейзаж стал уже:
В нём лучик волшебства угас…

Ищу от целого – лишь часть:
Для окоёма – ширь покроя…
А, может, сердце успокоит
Язык ли птичий, ласки ль власть?

Покинутый и мудрый пёс,
Почуяв душу, что блуждает,
Меня до дома провожает
Под клёкот сорванных небес…


Оригинал:

  Гудуть жовтневі буревії,
  Холодна мряка тисне серце,
 Зірвався дощ піддашшям терцій,
  І ллє у прісній безнадії…

 І все, що милувало око, –
 Лахміттям – у брудних калюжах,
 Замитий краєвид, недужий, –
 Чарівність схована глибоко…

 Шукаю від цілОго – частку,
 Для ока – нового розкрою,
 А, може, серце заспокоїть
 Пташина мова, чужа ласка?

 Покинутий і мудрий пес,
 Відчувши душу, що блукає,
 Мене додому проводжає
 Під клекіт зірваних небес…


1.11.2012
Фото из Инета