Тихо вечір ступае по травах,
Засинае в гніздечках пташина.
Тонкий місяць пливе понад ставом,
Де по воду приходить дівчина...
Вітерець очерет гне до долу,
Коромисло дівчина здіймае,
Місяченьку, а хто моя доля?
Усміхнувшись, тихенько питае.
Білолиця, струнка, кароока.
Вишиванка, червоне намисто,
Тонкий місяць на небі високо.
Небо сине глибоке та чисте.
Твоя доля – козацькії очі,
Його щире кохання та речі.
Як лице спалахнуло дівоче,
Коли голос сказав - *Добрий вечір*
Озирнулася - карії очі,
На устах його усмішка грае,
Як злякалося серце дівоче
Ой козаче! Тебе я не знаю!
А він каже їй лагідні речі,
Повні відра її підіймае,
Ти по воду приходиш, щовечір
Я давно тебе серце кохаю...
Добрий вечiр
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112110104939
Свидетельство о публикации №112110104939
Рецензии
Дякую за теплі слова та високу оцінку.
На все добре! Лідія
Лисняк Лидия 01.11.2012 23:23 Заявить о нарушении
На все добре! Лідія
Лисняк Лидия 01.11.2012 23:23 Заявить о нарушении