Листопад. Кетяги калини.
Слова, які ти не сказав.
Час невблаганно швидко лине
І він любов нашу забрав.
Листопад. Зовсім скоро холод
Всю землю візьме у полон.
Цілунків не забуду солод
І теплоту твоїх долонь.
Минуло все- і тепле літо,
І щастя зустрічей п’янких.
Та в серці ще любов розлита.
Я довго не забуду їх.
Листопад. Листя опадає,
Гуляю в парку я одна.
Знай- я ще тебе кохаю.
Що це- прокляття чи вина?...
Ні, це любов! Вона не знає
Ніяких правил, заборон.
Я впевнена - вже потрапляю
В ясних очей твоїх полон.
Я все забуду. Ну,а поки
Знов виник в спогадах той сад,
Твій голос, твої тихі кроки,
Цілунки, шепіт, листопад…
30,10, 2012 р.
Листопад
© Copyright: Татьяна Онищук, 2012
Свидетельство о публикации №112103104131
Свидетельство о публикации №112103104131
Рецензии