***
Коли ти поруч .
Хоча б сидиш за своєю улюбленою книгою.
А я в той час наспівую якусь знайому пісеньку,
Й готую омлет вже в котрий раз.
На столі рахунок за світло і за газ.
Й згорівши котлети холодні.
Які послужать коту голодному.
Та він їх не буде їсти, напевно.
Ці кризиси, банки, робота, кредити…
Не знаю. У світі існує багато проблем.
І тоді, до тебе так близько підходить депресія,
Тому й, напевно, люди починають палити…
Пити. А деякі просто закінчують жити.
Сидячи в ванній при тусклому світлі.
Й довго дивитись в одну темну крапку,
І знову вранці прокидатись під звук писклявого,
дешевого будильника.Й полежати, ще так хвилин десь дві.
А потім прокинутися, зрозумівши раптом,
Що вже давно обід. Пора давно вставати.
І ми біжимо тепер до холодильника.
Не знайшовши там нічого та побачивши, що
Вчора забули купити хліба,
Ми просто заварюємо гірку каву,
Звичайно, якщо вона є.
Й спішимо до назначеного місця.
Після того, як нагорлається начальник,
Ми не знаходимо в собі хоробрості,
Й сідаємо розбиті у робоче крісло.
Надовго замикаємось в думках.
Після роботи – в магазин, по потрібні продукти.
І вдома позлитись через те, що зламався замок.
Повечеряти. Про «завтра» подумати.
Почистити зуби і знову вранці запізнитися…
На вихідному прибрати весь мотлох з квартири.
Звичайно, якщо не полінитися,
Ще можна сходити у гості, до друзів.
А якщо їх нема, то просто затопити сусідів,
(і до речі, потім заплатити їм за ремонт кімнати).
На відпустці, поїдете знову на гроші з кредитів на море.
Можна протринькатися ще, і поїхати в гори.
Це все відбувається довго. Роками…
І звичайно ж (а як без цього) закрутити з
Кимось курортні романи.
А перед сном будемо думати про проблеми.
Якщо тільки не виснажимося вдень.
Ввечері, можна й випити трохи, напевно.
Вранці ще довго не зможемо згадати про все.
Коли закінчиться відпустка -
Все стане, як завжди.
Запізнення, крики начальника і
напівфабрикати…
І знову із нетерпінням ми будемо
чекати,
Чергового літа, відпустки без дощів…
Свидетельство о публикации №112103006259