Все, як завжди..
Тяжкий тягар..та на душі розмова..
І заметіль, не березнева, плаче.
Та заспокоїть, не достатньо слова.
Чомусь так гірко.. Та нема спасіння..
Чомусь так лячно.. Ніч наводить полох..
І мерехтить минуле..бродить тінню..
Та біль у сердці..знов і знову сполох..
3ітхну, та марно..забарилась доля..
І де те щастя, що усі говорять?
Стікають дні, нестриманні, поволі..
Коли ж зірки до мене заговорять?
Свидетельство о публикации №112103004844