Нехай плiткують, гострi на язик..
I заздрить хтось,- чи є у тому сила?
І віра в'яне..геть вона знесила.
Та й у надії вщент короткий вік..
Але ж цвіте, думок, барвистий сад..
І на душі трояндовий неспокій..
І буде жить надія..буде, доки,
Жива вода- кохання водоспад..
А на очах не, розпачi, роса..
Весняний дощ..але, чомусь, солоний..
Чи то цей день у сумному полонi..
Чи то, зневiр'ям, плачуть небеса..
Але ж чому цей вiдчай та журба?
Звичайний день..але бентежить душу..
I не настачить сили, але мушу
Шукати сенс у долi .. Маяття..
***
© Copyright: Лясиена Криштальная, 2012
Свидетельство о публикации №112103004744
Свидетельство о публикации №112103004744
Рецензии