ти зім*ята, неначе постіль,
яку ранком знов покидаєш.
в голові твоїй звучить постріл,
але звук цей лише зневажаєш.
подивилась у дзеркало-воду,
де життя твоє майорить.
та немає справи народу
щодо того, чи є там блакить.
мимоволі вхопилась за книжку
Достоєвського або навіть Кафку,
на балконі примостишся нишком,
доки пес твій з кімнати не гавкне.
ти завариш собі львівську каву,
випускатимеш з диму жирафів,
знову станеш, як вчора, ласкава,
ну а потім підЕш в сни до графів.
не чекатимеш чуда в дверях,
та й за ним ти не звикла ганятись.
упізнала іще в букварях,
що не в людях ховається радість.
типова нетипова
© Copyright: Настя Гордовая, 2012
Свидетельство о публикации №112103000307
Свидетельство о публикации №112103000307
Рецензии