знов кидаеш слова на вiтер
хоч і кажеш, що це не так.
хіба можна цього хотіти,
щоб пізнати самотності смак?
я не зможу тебе полюбити,
відповідальності ж не понесеш.
моє серце не хоче згоріти,
неувазі твоїй нема меж.
ти не взнаєш тієї науки,
що і так перед носом твоїм.
ну а я не терпітиму муки,
яка йде від сукупності слів.
не зумієш підтвердити вчинком,
компетенцій таких ти не маєш.
шкода ж зовсім пустий - без начинки,
та вже ж мужності й трохи не знаєш.
зрозуміло було все спочатку:
я потрібна була не назовсім.
накладу на стосунки печатку,
бо "галантності" з мене вже досить!
Свидетельство о публикации №112103000259