Осінь вередлива примхами втомила.
Сцени не в театрі, вітер рве завіси.
Парк здає білети, може б я купила,
Та вони сіріють, для краси - запізно.
Парасолька мокра, сохне, знов мокріє.
Золото осіннє стане в екібани,
На листках-долонях сонце заніміє,
Хай тепло схоронять, доки не зів’януть.
Мрії заблукали… Обійшла стежинки,
Думи – хмари білі, темні, скоро злива…
Так, ми смакували з кошика ожину,
Потім цілувались… Осінь - вередлива!
Визбираю листя, гнівно кину в очі,
Це ж кружляла парком в самоті! Зневага?
Хтось лоскоче листям, здогадка охоча:
Він прийшов, нарешті, втомлений мураха.
Знову дощ! Ой, леле! На руках – нізащо!
З небо - парасолька, висохла, чекала,
Притулюсь до тебе, загорнусь у плащик.
Осінь вередлива сцену відіграла.
(28.10.12)
Перевод Светланы Груздевой
http://www.stihi.ru/2012/11/03/4642
Осiнь - вередлива!
© Copyright: Елена Каминская7, 2012
Свидетельство о публикации №112102903974
Свидетельство о публикации №112102903974
Рецензии
Очень мелодично осень напевает.
Впечатлений ищет и с людьми играет.
Олег Гончаренко 2 01.03.2014 12:09 • Заявить о нарушении
Впечатлений ищет и с людьми играет.
Олег Гончаренко 2 01.03.2014 12:09 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 16 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.