Холодный металл от людского тепла
На миг притворился горячим.
И в сердце скользил, до самого дна…
Ах, если б клинок тот был зрячим!…
Раскаянья нет – не мелькнет даже мысль,
Отчаянья от совершенного –
Что тЕплится в теле, то вовсе не жизнь –
Там камень и ненависть черная…
*************************************
Холодний метал від людського тепла
Стає на хвилинку гарячим
І ковзає в серце, до самого дна…
О, як би клинок той був зрячим...
То він не відчув би ані каяття
Ні розпачу, з свого діяння
Бо в тілі жевріло уже не життя,
Там камінь лежав на прощання
Богдана Синюк-Хват Там камiнь лежав близко к текст
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2012
Свидетельство о публикации №112102809923
Свидетельство о публикации №112102809923
Рецензии