крізь відкрите вікно моєї кімнати
наполегливо ломиться вітер.
не просить мене його пеленати,
за собою лиш кличе летіти.
обіймає мене за плечі так ніжно
і тихо шепоче на вухо:
"віднесу тебе в край, де відносність розбіжна,
де ти зможеш події всі рухать."
я довірюся повністю доброму вітру
й полечу за ним на край світу,
подарую йому почуттів всіх палітру
і рішучості твердість граніту.
обійму те вітрисько, як матінку рідну
і триматиму його руку.
побачу у ньому зірку провідну
та назавжди забуду розлуку..
вiтер
© Copyright: Настя Гордовая, 2012
Свидетельство о публикации №112102805380
Свидетельство о публикации №112102805380
Рецензии