Крылья. Лина Костенко

Крылатым и пяди земли не надо.
Зачем земля, коль небо – отрада?!
Когда нет поля, то будет воля.
Когда нет пары, тучи - подарок…
То птичья правда, она от века.
А что же крылатость для человека?
Живёт на земле он и не летает,
А крылья есть, крылатым бывает.
Они, эти крылья, не из перьев -
Из правды, честности и доверья.
Кого-то верность, любовь окрыляет,
Кого-то порыв, мечта  вдохновляет,
А чьи-то крылья - рвенье в работе,
А чьи-то – из щедрости на заботы.
Крылат человек в  преодоленьях,
Возвышен в песнях, стихотвореньях.
И вроде бы он летать не умеет,
А крылья имеет. А крылья имеет!


Оригинал

Крила
   
 А й правда, крилатим грунту не треба.
 Землі немає, то буде небо.
 Немає поля, то буде воля.
 Немає пари, то будуть хмари.
 В цьому, напевно, правда пташина...
 А як же людина? А що ж людина?
 Живе на землі. Сама не літає.
 А крила має! А крила має!
 Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
 А з правди, чесноти і довір'я.
 У кого - з вірності у коханні.
 У кого - з вічного поривання.
 У кого - з щирості до роботи.
 У кого - з щедрості на турботи.
 У кого -  з пісні, або з надіі,
 Або з поезії, або з мрії.
 Людина нібито не літає...
 А крила має. А крила має!