Павлу антокольському перевод с украинского

ПАВЛУ АНТОКОЛЬСЬКОМУ (Леонід Первомайський, http://www.judaica.kiev.ua/Eg_12/Eg12-11.htm)

Набридло листування в прозі,
Де зміст бреде, як віл в ярмі,
А муза вешталась в дорозі,
Мене покинувши в пітьмі…
Чекаючи її приходу,
Часу я марно не губив:
Я пив, хоч не скажу, що воду,
Але й горілки я не пив.
Я пив тинктуру і мікстуру
(На день їх тричі треба пить) —
І проклинав літературу,
Що в печінках моїх сидить.
Тепер, з аптечного шинкваса
До краплі випивши напій,
Я осідлав свого Пегаса
І мчу до тебе, друже мій!
Наїзник в формі. Давня сила.
Його жене в нестримний лет.
Пегасе, милий, ширше крила,
І не спиняючись — вперед!
Ну, що вже гірше для поета
І для його пророчих струн,
Коли гнобить його дієта
На вина, їжу і тютюн?
Траву жувати, мов корова,
І воду мати для пиття,
Це наче вірші Грибачова
Лише й читати все життя!
Я, друже, виріс на м’ясному,
На тютюнах та на вині —
У віршах січку та солому
Не легко споживать мені.
Коли б мені вина та м’яса
Та наплювать на лікарів,
Хто б наздогнав мого Пегаса,
Чого б я лиш не натворив!
Мене не дурно муза вчила:
Їж, пий, пиши та будь поет!
Пегасе, милий, ширше крила,
І не спиняючись — вперед!
А ти — який вживаєш трунок,
Простіше кажучи — напій?
Я знаю, в тебе добрий шлунок,
Ти м’ясоїд і винопий!
Хай здохнуть всі вегетар’янці
В поезії, як і в житті,
Хай дудки лопнуть в їх шарманці
В пісному тобто животі.
Як личить справжньому поету
Ти вмієш, друже, без зусиль
Спрягати шал хмільного лету
І розуму тверезий хміль.
Мерщій за стіл — стіло і келих
У вічнім шлюбі поєднай,
Пісень розумних і веселих
Нам, випиваючи, співай!
В твоїх піснях краса і сила, —
Їж, пий, твори, радій, поет!
Ану, Пегасе, ширше крила,
І не спиняючись — вперед!

ПАВЛУ АНТОКОЛЬСЬКОМУ (перевод П.Голубкова)

Достала переписка в прозе,
Где суть бредет, как вол в ярме,
А муза где-то шлялась в Бозе,
Меня покинувши во тьме...

Я ожидал ее прихода,
Напрасно время не губил:
Я пил, хоть не скажу, что воду,
Но водки тоже я не пил.

Я пил тинктуру и микстуру
(Их трижды на день надо пить) -
И проклинал литературу,
Что в моей печени сидит.

Теперь, с аптечного анфаса
До капли выпив тот настой,
Я оседлал уже Пегаса
И мчусь уже к тебе, друг мой!

Наездник в форме. Древних сила.
Стремит в безудержный полет.
Пегасик, милый, шире крылья,
Без остановок и - вперед!

Ну, что уж хуже для поэта
И для его пророчьих бяк,
Когда гнетет его диета
На вина, пищу и табак?

Траву жевать, словно корова,
Иметь лишь воду для питья, -
Это как стих от Грибачева,
Всю жизнь читать такой - нельзя!

Я, друг мой, вырос на мясном, и
На табаках, и на вине -
В стихах - крупу или солому
Употреблять не гоже мне.

Когда бы мне вина и мяса -
И на врачей всех наплевать,
Кто бы догнал того Пегаса,
Чего б не смог я вытворять!

Музы меня не зря учили:
Ешь, пей, пиши и будь поэт!
Пегасик, милый, шире крылья,
Вперед! Для нас преграды - нет!

Ты пьешь напиток, хоть он жуток,
А проще говоря - напой?
Я знаю, мощен твой желудок,
Ты - мясоед и винопой!

Пусть сдохнут все вегетарьянцы
В поэзии, как и везде,
Пусть дудки в их шарманке ляснут,
То есть, в их постном животе.

Как личит сущему поэту
Ты, друг,  умеешь без потерь
Спрягать и дурь хмельного лета,
И разума столь трезвый хмель.

Скорей за стол - бокал и соло
Навеки в брак соединяй,
Тьму песен умных и веселых
Нам, выпивая, распевай!

В песнях твоих краса и сила, -
Ешь, пей, твори и пой, поэт!
Ану, Пегас, пошире крылья,
Вперед! Для нас преграды - нет!