Наосліп до правди і зряче до зла –
ми пишемо повість вершини і дна.
Нам муки сумління, наркотик добра,
випалюють думи до кревного тла.
Нам жадоби плоті приносять не жаль –
чуттів гріховодних звабливу печаль.
І де знайти сили невпинно іти,
коли квітне зруб і немає мети.
Хтось бачить далеке на тисячі літ,
хтось спалює вічність, ламаючи лід.
Шляхами помилок, гріхів й каяття
ми пишемо повість про наше життя.
Надій паперових томи й тиражі
щезають за нами, як снів міражі.
Спокуси нові та від давніх лукавств,
ведуть старі болі до звичних митарств.
І знову спочатку, і знову війна,
де Бог недосяжний та злий Сатана.
Вслепую до правды
© Copyright: Олехо, 2012
Свидетельство о публикации №112102811014
Свидетельство о публикации №112102811014
Рецензии
