Немовля
Холодний, осінній вечір.
Бурхливо ріка біжить.
На березі, поміж рясту,
Дитя - немовля лежить.
Усе посеніло, змерзло.
Одежі на нім нема.
Знедужене тихо плаче,
Матусю свою гука.
В холодних води обіймах,
Не може дитя збагнуть,
Чому на руках у матусі,
Не може воно заснуть?
І вітер плачь підхопив цей,
Бо з ним ридала земля.
Що ходить по ній горе-мати,
Що може вбить немовля.
Чи є в неї серце у грудях?
Як можна зробити таке?
На березі доньку родити,
І в воду жбурнути мале.
В холодній воді пів години,
Із смертю боролось воно.
Як добре, що чужії люди,
Знайшли і зігріли його.
Я хочу побачити очі,
Цієї убивці в ту мить.
Хай сниться їй кожної ночі,
Маля, шо у воду летить.
Хай совість її проснеться,
І серце у грудях болить.
Нема такої причини,
Щоб рідну дитину убить.
А крихітці цій бажаю,
Незнати ніколи біди.
Про злочин ось цей не дізнвтись,
І щастя для себе знайти.
10.11.1998р.
Свидетельство о публикации №112102810958