Шабат Из Ганны Осадко

Шабат

из Ганны Осадко

                Моисею Фишбейну

...Монетка валидола под язык –
И можно жить, как издавна привык,
Вгрызаясь в мудрость, словно корни в гору,
Хранить безмолвье, постигая Тору,
Считать листву в тиши при ясном дне,
И вопрошать:
За что всё это мне?

Октябрь стареет... Пожилой еврей,
Как в Стену, в сталь холодных батарей
Упёрся лбом – и потихоньку плачет,
А вот кусты и ливни, - не иначе,
Как заплелись в извечной притче света:
– Пускай меня минует чаша эта...

А чаша – лишь испить её  успеть.
Сначала ветер, а за ветром смерть –
Зайдут в жилище, сядут за столом:
– Шалом, сынок измотанный, шалом...
Горят все свечи. В мир пришёл шабат.
И он умрёт.
И будет листопад.

 

Шабат

Ганна Осадко

                Мойсеєві Фішбейну

...Монетка валідолу під язик –
І можна жити так, як жити звик,
Вгортаючись у мудрість і покору,
Мовчати тишу і читати Тору,
І листя рахувати день при дні,
Питаючи:
За що сіє мені?

Старіє жовтень... То старий єврей,
Як до Стіни, до зимних батарей
Притулиться чолом – і тихо плаче,
То молитви дощів, кущів, неначе
Усі слова сплітаються в одне:
– Нехай мене ся чаша омине...

А чаша повна – через вінця – вщерть.
Спочатку вітер, а за вітром смерть –
Зайдуть в оселю, сядуть за столом:
– Шалом, синочку втомлений, шалом...
Горять свічки. У всесвіті шабат.
І він умре.
І прийде листопад.