Подих життя. Ранок
Дощь дрібненький і сонце ще спало.
А на відстані подиху Сонце
Спало те, що його зігрівало.
Гріло душу і тішело серце,
Залишало яскраві світлини
І день нОвий ставав, ніби, першим
І на ціле життя, лиш, єдиним.
Свидетельство о публикации №112102701272