Ти хочеш світла, душе, я то знаю,
та мла спокус до раю не пуска.
Щодня в жагу бажання я пірнаю,
щоб відірвати і собі шматка.
Отой шматок, ота гієна-жаба,
сидить в душі, нашіптує: хапай…
Тобі належить цього світу слава!
Кому потрібен недолугий рай?..
Чи є він взагалі? – іще питання.
Що то за бог, що пробачає зло?
На гріх тяжкий з небес тече мовчання,
занедбано мовчанням і добро.
Живи невинно чи гріши щоденно –
кінець один: байдужість вищих сил.
Тож людям невідомо достеменно,
чи є спасіння від земних могил.
Боги безсмертні, очевидно, смертні,
а небо лиш відлуння темноти,
де зорі-мрії до безсоння стерті,
до кольору едемської цноти.
Ты хочешь света
© Copyright: Олехо, 2012
Свидетельство о публикации №112102609041
Свидетельство о публикации №112102609041
Рецензии
