Віч-на-віч з душею
Немає часу зупинитись,
Щоб оспівати велич мас;
Щоб з неба впасти і розбитись,
В обіймах твоїх перший раз…
Усе навчаюсь! Знаю… Знаєш…
Що ми творці своїх стежок.
Душа про зустріч нашу марить,
А тягне погляд до книжок…
Ти добре знаєш, що навчання,
Це перший паросток в ріллі,
А наший холод і мовчання,-
Найперший вогник у пітьмі…
Дилема міцно вкоринилась:
Навчання наше, чи любов?!
Хотів, щоб міцно притулились,
Наука й ласка в груди знов…
………………………………………
Забути про ненависть, забути про втому,
Про плани на дні і на цілий рік.
Щоб я зайшов у дім і в ньому,
Квітчався й пахнув наш сімейний цвіт…
Вiч-на-вiч з душею
© Copyright: Анатолий Городенець, 2012
Свидетельство о публикации №112102508847
Свидетельство о публикации №112102508847
Рецензии