Не чіпайте листочки! Не смій! Не чіпай!
Облиш їхню лагідну й теплу красу!
Бо якщо щось зміниться, так і знай,
Цієї втрати я не знесу!
Недаремно вже третю добу підряд,
Своїми руками складаю малюнок,
І той, дуже вишуканий, наряд,
Дарує життю моєму порятунок.
І вже не без сенсу, вже не дарма!
Я поверталась на цюю планету.
І нехай не без суму, чи не без ярма,
Хай хапалась я за курок пістолету,
Та зуміла встояти на самоті,
Не просивши допоміж кого-небудь з люду..
А ті візеруночки золоті,
Я вже ніколи в житті не забуду.
Стільки сил було вкладено в сяйвість,
Скільки любові і стільки пошани,
Та уся ця словесная зайвість,
Лишень порушує осені плани.
Озирнися навколо, мій ЧитАчу,
Зрозумій всю чарівність патету…
А я відвернусь та трішки заплачу,
Й передам тобі свою естафету.
Викладач листочк в
© Copyright: Кристина Медина, 2012
Свидетельство о публикации №112102408988
Свидетельство о публикации №112102408988
Рецензии