4. Занадто тяжко у чеканнi жить...
І прагнути до чогось безкінечно,
Журитися, самотністю тужить,
Віддаючись юрмі вагань беспечно.
Якщо ж колись полишиш тихий храм
Душі, що в мене прОста, непримхлива,
То пусто, темно й сумно буде там,
Як у безлистім гаю, сиротливо.
Пройшовши крізь навіти, пересуди,
Я ще сильнішим і мудрішим буду.
Але якщо, утверджуючи рай,
Я розпорядок днів твоїх порушу -
Свою пришлю я на підмогу душу...
Ти хоч її журбою не карай.
Страница Ильмана Юсупова:
http://www.stihi.ru/avtor/illanch
Свидетельство о публикации №112102400855
Примите мое восхищение, дорогая Светлана!
Таня Дедич 28.10.2012 10:57 Заявить о нарушении