так хочеш згрести її в жар обiймiв,
зламати хiтиновий панцир.
та замiсть цього ти м'якнеш i млiєш,
бо сам загнав себе в карцер.
ось серце гаряче тобi, ось гострий нiж,
хочеш, цiлуй ii плоть, хочеш - рiж.
чому ж тобi, поруч з нею, так солодко-боляче?
i смуток брат твiй, рідний,
вiднинi й володар ночей.
по колу, за чимось примарним бiжиш,
що зiв'яло давно i вже не спiймати.
ти - лялька, в театрi двох древнiх акторiв:
мотузками водять Ерос й Танатос.
iмпровiз
© Copyright: Синоним Бога, 2012
Свидетельство о публикации №112102400819
Свидетельство о публикации №112102400819
Рецензии
Всякий раз,когда начинаю читать это стихотворение-кидает в жар...
Сестричка Вика 08.11.2012 23:14 • Заявить о нарушении
Сестричка Вика 08.11.2012 23:14 • Заявить о нарушении