Щось таке високе майнуло на думці,
Хутко поповсталася у сумці,
Знайшла олівець та клаптик папіру,
Тримаючи пильно, як тую рапіру,
Написала важливі від серця речі,
Поклала на стіл,зготувалась до втечі,
зупинилась. І назад обернулась.
Пробігла очима, ними й посміхнулась.
Проміння сяйнуло на білому фоні,
В своєму любовно щасливому тоні
виблискує радість зупину мовчання,
із плинністю часу усі сподівання
Міцнішають і втіляють в життя,
Солодшає смаком мене забуття...
Про тебе,коханний, жаданні строки,
І не мають значень рождіння сроки,
Про тебе, коханний, співають долоні,
Від тебе жаріє і серце і скроні..
ТО дякую всим,що є на землі,
Всим тим, чим я сама володію,
Благаю лишень: довірся мені...
Бо я самая так не зумію ...
Збори на побачення
© Copyright: Кристина Медина, 2012
Свидетельство о публикации №112102405843
Свидетельство о публикации №112102405843
Рецензии