Ви зненацька приходите знову,
Мої спогади тихі без слів.
Чи живе на Поділлі діброва.
Серед пахнущих хлібом полів?
Я не знаю, у кого спитати,
Про садок, де гніздо пташка в’е.
Чи біліе старенька там хата,
Що дитинство гойдала мое.
Про одне тільки я не спитаю,
Бо даремно вже серце будить.
Про кохання що з вітром блукае,
І з дібровою щось гомонить...
Тільки вітер ту чуе ромову,
Де слова були тихі, ясні.
Коли з ним зашумить та діброва.
Що приходить тепер увісні...
Чи шумить ще, зелена дiброва
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112102403763
Свидетельство о публикации №112102403763
Рецензии