Осiнь

Згоріло небо сполохами листя.
Зірками-айстрами на землю опада.
Ще багровіє жовтень дубовинням,
Але за обрієм ввижається зима.

Кружіння золотого листопада
Чарує неприхованою тугою.
І клекіт журавлиний тихо тане,
Вкриває сонце хмарою підпругою.

Хоч тепло, але то вже не зігріє.
Хіба, що душу, як на гойдалці катає...
І просинь літа на землі рясніє
Останніми блакитними квітками.

І я десь заблукала в дивних фарбах.
Серед туманних, мрійних та мінливих...
Мене не знайдеш - осінь різнобарвна.
Я... лише колір на її хустині...


Рецензии