Моя печаль-моє прокляття
І вже додому знову час,
А так не хочеться багаття
Гасити наше кожен раз.
Ти підійдеш позаду тихо
І обіймеш, а я тебе,
Коли ти поруч жодне лихо
Не налякає більш мене.
Забути все я намагаюсь,
Завершилось усе відраз,
Чи бути разом?Я вагалась..
Ти більш не витримав образ.
То що мені тепер робити?
Тобі погано, мені теж,
Як хвилі щастя нам вхопити,
Щоб ми раділи знов без меж?
Я підійду до тебе тихо,
Як ти раніше, обійму,
Нас не спіткає більше лихо,
І не ві сні, й не наяву.
моя печаль-мое прокляття
© Copyright: Анна Стуброва, 2012
Свидетельство о публикации №112102400161
Свидетельство о публикации №112102400161
Рецензии