Ганна Осадко. Жмеринка

               Местечко в пальтишке поношенном,
               с пегасом на флаге
               а на спине - с мешками;
               столичные поезда стоят здесь по полчаса,
               а порою и больше,
               вокзальный Ленин, заляпанный серебрянкой,
               рукою машет, как дирижёр:"Всё, приехали!"
      
               
               Женщины с неподъёмными сумками
               ловко маневрируют по перрону:
              "варенички с сыром, с картошечкою, с мнясом!"
               лезут в вагоны с яблоками наливными,
               с наливками, пивом, кроссвордами,
               усатый вуйко*) немой рыбой торгует во весь голос,
               асфальт хвостами копчёными заметая...

               Здесь столичные поезда останавливааются надолго -
               на время, пока меняют локомотивы,
               то-есть хвосты на голову безголовую.
               Стоят, курят, торгуют,
               шило на мыло, слова - на полову*),
               из пустого в порожнее переливают, власти ругают,
               вытаращившись лгут,пьют,
               вот опять - "эге-гей", и в путь,
               только совсем в другую,
               противоположную сторону...

               Странное местечко
               на полдороге от дома до Киева,
               вечная точка невозвращения
               моей абсурдной отчизны.


                *   *   *

Містечко у пальтеці миршавим
з пегасом на прапорі
з  торбами на спині;
Столичні потяги тут зупиняються на півгодини,    
чи навіть і довше,
вокзальний Ленін, випацьканий у сріблянці,
махає рукою, як диригент : «Усьо, приїхали»;

жіночки із валізами непідйомними
вправно маневрують пероном:
«Варєнічки з сиром, картошкою, мнясом!»,
до вагонів сунуть із ябками наливними,
із наливками, пивом, кросвордами;
вуйко з вусами голосно продає німу рибу,
замітаючи копченими хвостами афсальти...

Столичні потяги зупиняються тут надовго,
І – доки міняють локомотиви,
Тобто - хвости на голову безголову,

стоять, курять, торгують,
шило на мило, слова – на полову,
із пустого в порожнє переливають, владу лають,
витрішки продають, п'ють,
і знов – еге-гей! у путь!
тільки вже в іншому,
протилежному напрямку...

Дивне містечко,
напівдорозі із дому до Києва,
вічна точка неповернення
моєї абсурдної батьківщини...


© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №11203105721