Брошенные дети

Как это возможно - брошенные дети?!
Сколько в этом слове боли, Боже мой!
Почему жестокость есть на белом свете?
Почему не может победить любовь?
По началу были нежные свидания,
Расставания, встречи, сладкие мечты,
И к тебе такое доброе внимание,
И его подарки, от него цветы.
А потом исчезло всё, как снег весною,
Для тебя не пели больше соловьи,
И рождение сына стало твоей болью,
Ты его оставила, не приложив к груди.
Бросила ребёнка и за ним помчалась
Угодить хотела, или удержать.
Твоему поступку нет и объяснения,
Невозможно разумом этого понять.
Знай, тебе покоя в будущем не будет,
Ты сама не сможешь с этим дальше жить.
И поймёшь когда-то все свои ошибки,
Но уже не сможешь грех свой замолить.
Как это возможно – брошенные дети?!
Сколько в этом слове боли, Боже мой!
Почему жестокость есть на белом свете?
Почему не может победить любовь?..

Залишені діти
( переклад)
Як же це можливо, залишені діти?!
Скільки в цьому слові болю і жалю!
Та чому жорстокість є на білім світі
І людська байдужість, ну скажіть, чому?
А було ж як любо: зустрічі і квіти,
І надія в серці, і щасливі дні.
І солодкі мрії й незабутнє літо,
Такі теплі й щирі про любов пісні.
Та все зникло раптом, як у Попелюшки.
Не співали більше в серці солов’ї.
Сина ти лишила із серцем байдужим,
Взяла гріх на душу уже назавжди.
І в краю чужому не змогла ти жити,
Свою стежку щастя так і не знайшла.
Твого болю в серці вже не загасити,
Отакий він присуд хибного життя.
Як же це, жорстоко, залишені діти?!
Скільки в цьому слові болю і жалю!
Нащо ця наруга є на білім світі
І людська байдужість, ну скажіть, чому?