Як у нас поля!.. Як у нас поля!

* * *
Які у нас поля!.. Усі не обійти!
Які у нас міста та мальовничі села!
Які на півдні рідкісні ліси,
Які на заході глибокії озера.
На травах крапельки холодної роси
Промінням сонця, мов веселка грають.
Несила й очі відвести від дивної краси,
Твій подих в кожній краплі завмирає.
Такий чарівний і барвистий світ!..
Яке тепло до серця йде від нього!
І неповторна та казкова мить
Лишає слід у пам’яті надовго.
І відчуваєш ти енергії прилив,
І є в тобі така гігантська сила.
Ти можеш все, бо твій народ зумів
Сказати світові, що в серці наболіло.
На моїй рідній батьківській землі
Я можу правду сіяти й збирати
Її подвійні щедрі врожаї,
Які всі труднощі у змозі подолати.
Щоб мої внуки й правнуки мої
На Україні могли вільно жити,
Та незалежними й заможніми були
Працюючи, хотіли мріяти й любити.
Поки я житиму, писатиму вірші
Про свою рідну, неньку Україну.
Вона, як музика луна в моїй душі
І кличе в світ надії на довіру.