Через сотню рокiв...

Отак через сотню років
я вірші присвячу тобі.
Ти знов сколихнеш мій спокій,
свідомо, а, може, й ні.

Ти виринеш так, нізвідки,
ти й далі живеш, як жив.
Можливо, згадаєш зрідка
ті кілька щасливих днів.

Обличчя зтирається з часом,
лишається образ тьмяний,
обом нам давно начхати
на світ золотавих мрій.

Але в звуках тисяч кроків
зненацька відчую твої.
Отак через сотню років
я вірші присвячу тобі.


Рецензии
О, 1 и 2 строфі выдержаны в другом ритме, нежели 3 и 4. Интересная особенность.

Время - понятие относительное? Сколько для любви 100 лет?

Алексей Федорович Чернов   06.02.2013 16:28     Заявить о нарушении
Я думала, там один ритм :) Тимошенко мне в помощь, распишу, как учили на первом курсе на слоги)
Просто... Сто лет - возможно, никогда и не уйдет из сердца память

Екатерина Овсяник   23.02.2013 15:24   Заявить о нарушении
Мне показалось иначе. Возможно, меня сбило с толку слово "тьмяний".

Алексей Федорович Чернов   23.02.2013 21:35   Заявить о нарушении