Через сотню рокiв...
я вірші присвячу тобі.
Ти знов сколихнеш мій спокій,
свідомо, а, може, й ні.
Ти виринеш так, нізвідки,
ти й далі живеш, як жив.
Можливо, згадаєш зрідка
ті кілька щасливих днів.
Обличчя зтирається з часом,
лишається образ тьмяний,
обом нам давно начхати
на світ золотавих мрій.
Але в звуках тисяч кроків
зненацька відчую твої.
Отак через сотню років
я вірші присвячу тобі.
Свидетельство о публикации №112102210627
Время - понятие относительное? Сколько для любви 100 лет?
Алексей Федорович Чернов 06.02.2013 16:28 Заявить о нарушении
Просто... Сто лет - возможно, никогда и не уйдет из сердца память
Екатерина Овсяник 23.02.2013 15:24 Заявить о нарушении
Алексей Федорович Чернов 23.02.2013 21:35 Заявить о нарушении