Іще лиш раз торкнись долонею своєю мого лоба,
Я полечу у світ бажань і щастя стрімголов.
Не в силах буду я сказати навіть слова,
І не згадаю жодну із відомих нині мов.
Поглянь хоч раз на мене,світла зоре,
І подаруй мені промінчик свій ясний!
Заради тебе,я перепливу найглибше море,
Підкорю світ - великий і п'янкий.
Торкнись вустами моїх теплих щок,
Надай моєму духу сили й неспокою.
Не можу полишити я тяжких думок,
Про те,що ти не можеш бути тут зі мною.
Давай подивимось разом на тії зорі,
Що заздрять так яскравості твоїх очей,
Ти споглядатимеш спокійно,як осока в полі,
Я милуватимуся вродою,без зайвих тих речей.
І наостанок знов торкнись долонею своєю мого лоба,
І знов відправ мене у світ бажань і насолод,
Ми разом скажемо умить лише два слова:
"Люблю тебе.." , і верби вкриють нас від злих пригод.
Торкнись
© Copyright: Ваня Громяк, 2012
Свидетельство о публикации №112102210526
Свидетельство о публикации №112102210526
Рецензии