Богдана Синюк-Хват близко к смыслу и тексту?
То чувство, что, порой,
Вдруг вдохновит меня сильнее музы?
Скорей ль заставит обратиться вновь к перу?
Так стало «все равно»…
Усталых глаз своих я закрываю шлюзы,
Отгородясь от мира, чтоб чувствовать –ЖИВУ…
А, если так, забуду я про будни жизни,
Попробую испить всю радость бытия…
Да, да – конечно, бытия!
Ведь ничего на свете больше нет,
В тот миг, как по тебе справляют тризну,
Об этом-то теперь уж точно знаю я!
Умрет сознание… и все, что остается –
Лишь эхо плоти, что когда-то? Где? жилА,
Что, с временем, затихнет-захлебнется…
Ах, если б в резонанс, хотя б на миг
Вошли все те, кто думает похоже,
И что с того, что никогда
Не встретились при жизни многие из них?!…
Кто знает, что случилось бы, быть может?…
*****************************************
Чи напишУ... Чи ще досягне апогею
те почуття, що надихає краще музи
і спонукає взятись за перо...
Так стало бАйдуже... Я закриваю очі...
І лиш тоді, відмежувавшися від світу,
можливо і відчую, що жива... А коли так,
забуду про буденність, попробую втонути у радості буття...
Так, так - буття! Бо то нас дурять, говорячи про світ загробний...
Його НЕМА!
Помре свідомість... і все, що зостається - то
лиш відлуння від колись живої плоті,
та й те затихне... з часом.
Хіба би в резонанс зійшлись однакові,
які, можливо, й не стрічалися ніколи...
Хто зна...
Свидетельство о публикации №112102109532
ЗДОРОВЯ Вам та натхнення.
З повагою,
Богдана Синюк 23.10.2012 01:02 Заявить о нарушении