Сказка о Золотом Соме перевод с украинского

Казка про Золотого Сома, Діда, Бабу і бабки (Софія Кримовська, http://veselahata.com/tag/ironichni-virshi/?lang=ru)

На Чорнім морі, біля порту,
Там, де Припортовий завод,
Де хвилі сині лижуть борт,
Рибалив дід у жовтих шортах.
Гойдало човен, а у ньому
Бичків з відро, дрібна тюлька
І рибка ще якась така,
Подібна нібито до сома,
Тільки за кольором червона,
Аж помаранчово-руда.
Дід сплюнув за плече: - Біда…-
І глянув на нейтральну зону.
- Мо’, витік нафти, хімікати.
В країні безлад і бардак. -
Подумав з пересердя так
І сому мав по тім’ю дати…
Аж риба розтулила пащу:
- Старий, ще встигнеш у розхід
Мене пустити. Ти як слід
Подумай про життя пропаще.
Я рибка не проста, чарівна,
Я не бичок, не пеленгас,
Я, може, твій останній шанс
У долі. А тобі все рівно?
У діда геть одняло мову –
Пальоним вчора був шмурдяк.
До тями, втім, прийшов сяк-так
І видихнув із хрипом слово:
- Як ти не білка з галюнами,
Не жарт, не сонячний удар,
То хочу єврів на хабар,
Щоби почати власну справу.
А ще машину, хоч би Ланос,
На кухні крани, бо течуть.
І бабі щось таке, мабуть… –
Надиктував рибині плани.
- Гаразд, старий, зроблю, що просиш.
Пускай у воду і бігом
Іди додому, — мовив сом…
Пішов старий топтати роси…
ІІ
А вдома баба, як німа.
Та хоч вези до екстрасенса!
То тиші ввечері нема,
а тут заціпило од стресу.
Лише гуде, як пилосос ,
Очей не зводить і з екрану
У плазмі. Саме тут, ось-ось,
Де «брехунець» бовтався рано.
А ще ремонт, куток м’який,
А ліжко – полігон – не менше.
Оце так сом! І дід дурний
Розкаже все старій, не збреше!
ІІІ
Дід брів до моря, як мара.
У тещу ця стара вдалася.
І що тій жінці знову тра?
Оце він бовдур, словом, Вася!
В квартирі наче у музеї:
І холодильник, і у нім!
А стіни! Ой! А стеля, стеля!
І ламбрекени на вікні.
І у шкарпетках є заначка
(Як точно заховав їх сом!)
Там єврів чималенька пачка.
Дід ляснув носа – чи не сон –
І мало не упав від болю.
- Куплю машину і піджак,
Оце так рибка! Це так доля!
От тільки випросити як
У риби бабі крісло мера?
Нащо політика бабам?..
Вона, хоч, в принципі, мегера,
та краща тих, що нині там.
ІV
На морі шторм. Виносять хвилі
Мазут, пляшки, медуз, сміття.
Проте на березі на милю
Відпочивальники сидять.
Жують креветки, пиво цідять,
Насіння точать. Що шторми?
Вони збирали гроші цілих
Півроку. Кидатись грішми?
Дід в море йшов, немов «нємєсний».
Він кидав сіть і ще матюк,
Аби лише старій принести
хороші вісті. Бо каюк!
Зловив. Дивився сом на діда,
Як на халявщика, лайно.
- То я на берег, рибко піду?
А ти зроби, щоби було!
Моїй старій – посада мера.
Кухарки правлять, а вона
Давно, коли стояла ферма,
Була доярка провідна.
- Гаразд, старий – промовив сом, -
Ну мер так мер, хоча в облом.
V
Політтехнологам не снилось,
як баба в мерах опинилась.
Змінилась тітка – не впізнати.
Не руки стали, а лопати.
Язик – пропелер, око хиже.
Та перегнула десь… На лижі –
І гайда правити закони
У БЮТ чи краще в Регіони…
VІ
Позвала баба знову діда
Я у Парламент нині піду.
І позіхнула дуже смачно.
- Мені б у Конча Заспі дачу,
Недоторканності мандат,
Що я народний депутат.
Машину за державні кошти.
Іди до рибки, мій хороший.
Поквапся, діду-вражий сину! –
І випхала його у спину.
VІІ
Штормило балів десять з гаком.
Відпочивальники проте,
Навприсядки, а хоч би раком,
Та лізли в море. Не про те!
Дід кидав сіть, пірнав у море,
Сачком махав. Ревів як віл.
Та сома не знайшов, на горе,
Та сома більше не зловив.
Коли приповз до себе в хату,
Брудний і мокрий дід. Менти
Прийшли дружину забирати.
Прийшлося бабі з ними йти.
VІІІ
Три роки слідство. Рік судили.
Конфіскували все майно.
А дід кидав своє вудило
І сіть у море – тільки дно…
Коли свободі баби, наче,
урешті підійшов кінець,
дід зі шкарпетки взяв заначку
і знов повісив «брехунець».

Сказка о Золотом Соме, Деде, Бабе и бабках (вольный перевод П.Голубкова)

На Черном море, возле порта,
Там, где Припортовый завод,
Где волны нежно лижут борт,
Старик рыбачил, в желтых шортах.

Качало лодку, в ней улова -
С ведерко тюльки и бычка,
Вдруг рыбка, странная слегка,
Похожа, вроде бы, на сОма,

Только уж больно красновата,
И золотистая еще.
Дед сплюнул через то плечо:
- Беда ... – Граница близковато.

- Утечка нефти в море, знать.
В стране ж бардак, неразбериха -
В сердцах подумал Дед, и, с психи,
Хотел той рыбке по лбу дать...

Но рыбка вдруг открыла пасть:
- Старик, в расход еще успеешь
Меня пустить. Но пожалеешь.
Подумай сам, как не пропасть.

Я чудо-рыбка, не простая,
Я не бычок, не пеленгас,
Я, может, твой последний шанс
В судьбе. Такой не упускают!

У Деда отнялся язык -
«Вчера - паленым было зелье!..»
В себя пришедши еле-еле,
Так хрипло выдохнул старик:

- Коль ты не «белка с галюнами»,
Не бред, не солнечный удар, -
Хочу сто евров, взятку-дар.
(Открыть свой бизнес, между нами).

Еще машину, скажем, Ланос.
На кухне - краны все текут,
И бабе кой-какой лоскут... -
Надиктовал Дед рыбке планы.

- Ладно, Дед, сделаю, что просишь.
Брось меня в воду и бегом
Беги домой, - ответил Сом...
Помчал старик по травам росным...

А дома баба, как немая.
Да хоть везите к экстрасенсу!
То весь день рот не закрывает,
Тут онемела вдруг от стресса.

Только гудит, как пылесос,
Глаз не отводит от экрана.
Тот в плазме. Кто ж его принес
Взамен того, «врунишки»? Странно.

А в хате всей - евроремонт,
Кровать - не меньше полигона.
Вот Сом! Дед глупый – безусловно,
Расскажет Бабе, не соврет!

Дед к морю призраком плетется.
Вот в тещу Баба удалася!
Что этой женщине неймется?
Cловом, болван ты, Деда Вася!

В квартире – будто бы в музее:
И в холодильнике, и вне!
Стены обоями пестреют,
И ламбрекены на окне.

И есть еще в носках заначка
(Ловко упрятал ее Сом!) -
Евров увесистая пачка.
Дед хлопнул по носу - не сон -

И чуть-ли не упал от боли.
- Куплю авто, куплю пиджак,
Вот это рыбка! Вот раздолье!
Вот только выпросить бы как

У рыбы бабе кресло мэра?
Зачем политика бабАм? ..
Она, хоть, в принципе, мегера,
Но лучше тех, что ныне там.

На море шторм. В волнах и в иле -
Медузы, тара, мусорА.
Но всё ж на берегу, на милю -
Тьма отдыхающих с утра.

Жуют креветок, пиво цедят,
Грызут орешки. Что штормА?
Они копили деньги целых
Полгода. Лето ж - не зима?

Дед в море шел, словно «не местный».
Он сеть бросал и с ней матюк,
Лишь добрые принесть бы вести
Старухе. А не то - каюк!

Поймал. Но Сом смотрел на деда,
Как на халявщика, дерьмо.
- Так, рыбка, я домой поеду?
А ты мне сделай, чтоб само:

Моей старухе - должность мэра.
Кухарки ж правят иногда,
Она ж, когда стояла ферма,
Была доярка хоть куда.

- Ну, ладно, Дед - ответил Сом, -
Ну, мэр - так мэр, хотя в облом.

Политтехнологам не снилось,
Как Баба в мэрах очутилась.
А изменилась - не узнать, и
Не руки стали, а лопаты.

Язык - пропеллер, взгляды хищны.
И перегнула раз... На лыжи -
И править все айда законы -
В БЮТ, или лучше в Регионы ...

Позвала снова Баба Деда:
- Сейчас в Парламент я поеду. -
И так зевнула очень смачно:
- Вот мне бы в Конча Заспе дачу,

Неприкасаемый мандат,
Что я народный депутат,
С авто служебным подороже.
Иди же к рыбке, мой хороший…
Поторопись-ка, вражий сын, а! -
И вытолкала Деда в спину.

Штормило - баллов десять с гаком.
Тьма отдыхающих, однако,
Вприсядку, а хотя б ползком,
Всё в море лезла. Не о том!..

Бросал Дед сеть, нырял сам в море,
Сачком махал. Ревел как вол.
Но Сома не поймал, на горе,
Но Сома больше не нашел.

Когда приполз к родимой хате
Грязный и мокрый дед, менты
Явились Бабу забирать, и
Бабе пришлось под суд идти.

Три года следствие. Судили.
Конфисковали всё давно.
А дед бросал свое удило
И сети в море - только дно...

Когда свободе Бабы злачной
Конец логичный наступил,
Дед из носка достал заначку
И вновь «врунишку» поцепил...