Под аплодисменты дождя... Из Марго Метелецкой

                Перевод с украинского
                http://www.stihi.ru/2012/10/18/3384

Вновь сорваны дождя аплодисменты.
Смущённо обнажились в роще клёны –
Уходит в небыль их наряд червленый…
Разматываю мыслей киноленту…

Пойду в туман седой  за краем леса…
Судьбу благодарю за перемены…
Примерю роли, словно бы для сцены,
Что в недрах у осеннего экспресса…

В них мудрость с глупостью неотличимы…
Расстанусь я с миражностью видений:
Всё так, как есть…пью дождь я, как младенец…
Яснеет взгляд, сияя самочинно.


Оригинал:

Знов під тривалі оплески дощу
 Ніяково оголюються клени -
 Відходить в небуття листок червлений...
 І я - у вирій думи відпущу...

 Піду в тумани сиві - без адрес...
 Подякую мінливостям у долі...
 Приміряю собі новенькі ролі,
 Які розвозить осені експрес...

 І зникне хибне бачення речей -
 Бо й мудрість має право на безглуздя...
 Усе, як є...І п'є дощі галуззя...
 Ясніша погляд навчених очей...