Розставити тверді крапки над "і",
Змішати фарби чорно-білих монотонів,
З'єднати два(а, може, і три) віки,
Щоб простелити шлях мрійливих дзвонів.
Ми з року в рік чекаємо зими,
Як найчудовішої казки-миті літ,
В ній є закутане бажаннячко весни
Та найприємніший осінньо-літній лист.
Ми знову ставимо товсту мінорну крапку,
Не вистачає нам добріших слів,
Та все ж продовжимо: залишимо трикрапку:
Відбиток наших впевнених слідів.
Ми часто кидаємо погляд у вікно
Та викидаємо "смачні" слова на вітер.
Поменше би таких, як у кіно,
Людей-вовків, не здатних полюбити.
P.S. "полюбити" - авторське слово в цьому вірші.
Закоханi у брехню
© Copyright: Катюшка Кузьменко, 2012
Свидетельство о публикации №112102110692
Свидетельство о публикации №112102110692
Рецензии