Я прислухаюсь - тихо-тихо між рядками.
Не чути твоїх кроків, а без них усе пусте.
Я пам’ятаю, як таємними стежками
До мене прибігала Мояте.
Я пам’ятаю різнокольорові стрічки,
Які сплітались у вінок із теплих слів.
Струмком текли, зливаючись у повноводні річки,
Зриваючись у прірву водоспадом щирих почуттів.
Шалені зустрічі в перетині орбіт життя
У снах і наяву між небом і землею.
Байдужість – найкоротший шлях до небуття.
Шлях по нічним, безрадісним алеям.
Яскраві зорі падають із неба
Неначе сльози у тепло долонь.
Так боляче, але тобі не треба
Мого тепла, бо в серці згас вогонь...
Мояте
© Copyright: Игорь Пущал, 2012
Свидетельство о публикации №112102101056
Свидетельство о публикации №112102101056
Рецензии