Повернення

Ирина Визняк
                Чом озеро щастя мілке
                Й могутні байдужості грати?
                Життя ж-бо коротке таке. -
                Хоча б не спізнитись кохати…
                Автор

Вже компас взяв курс на добро,
Слова занотовані витер.
Наповнене смутком відро
Схвильовано висушив вітер.

Так затишно стало навкруг.
Душа шепотіла: «Не сердься…»
Ідилія сплетених рук
Торкнулася ніжністю серця.

Гіркий каяття еліксир
Знешкодив отруту бджолину.
Сльозами окроплений мир
Розкинув густу павутину.

Знов очі жадають очей.
З’єдналося, що обірвалось.
Мовчання серця не пече.
Бажання в слова закохалось.

Не гостре вже лезо ножа.
Сховала колючки тернина.
Як щиро радіє душа
Поверненню блудного сина…
                19.10.2012р.


© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112102000787
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Ирина Визняк
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Ирина Визняк