Бабине лiто
Вбирало їх в небачену красу.
Траві у коси стрічки заплітало,
Світанками збирало в них росу.
Немов життєві пастки та обмани
Розсипалися росяні вогні.
І підіймались вранішні тумани,
Й котилися по скошеній стерні.
Бродила ти селом, як згасле літо,
Зажурена і змучена життям.
Тебе зігріло сонечко привітне
Ти ж не раділа теплим промінцям.
В тобі вели війну пітьма зі світлом,
Ти,як могла,боролась за житття.
Та відлетіла,як туман за вітром,
Як журавлі у вирій, - в небуття...
Свидетельство о публикации №112102001574
З теплом, Л.Ю.
Людмила Юферова 01.03.2013 00:06 Заявить о нарушении