Бабине лiто

Полями літо бабине гуляло,
Вбирало їх в небачену  красу.
Траві у  коси стрічки заплітало,
Світанками  збирало в них росу.



Немов життєві пастки та обмани
Розсипалися росяні  вогні.
І підіймались вранішні тумани,
Й котилися по скошеній стерні.


Бродила  ти селом,   як згасле  літо,
Зажурена і змучена життям.
Тебе зігріло сонечко привітне
Ти ж не раділа теплим промінцям.


В тобі вели війну пітьма зі світлом,
Ти,як могла,боролась за житття.
Та відлетіла,як туман за вітром,
Як журавлі у вирій, - в небуття...


Рецензии
Гарно, поетично, яскраво. І це для вас:

З теплом, Л.Ю.

Людмила Юферова   01.03.2013 00:06     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.