Хочу я усміхатись до тебе
І втопати в бездонних очах.
Хай зірки запалають на небі,
Освітивши промінням наш шлях.
Усміхнусь, бо не хочу кричати
Від жалю, що у грудях застиг.
Все відмінно, усе розпочато,
Я - лиш поршень у цім двигуні.
Я не кину своєї роботи
І бажатиму тільки добра
Тим, хто поряд був через турботи,
Тим, хто зла побажав навісна.
Не заплачу, а тільки всміхнуся,
Потону у бездонних очах.
Я до тебе не раз ще вернуся,
Стежко рідна, життєвий мій шлях!
Стежина
© Copyright: Кулик Евгений, 2012
Свидетельство о публикации №112102000151
Свидетельство о публикации №112102000151
Рецензии