Любі волошки, квіти дитинства!
Літом війнуло в серце мені,
І засіяла душа променисто.
Вже ті волошки я бачу в вікні.
Ось простягають листки-рученята
В шибку ранкову чисту мою,
Світяться синьо озер оченята,
Кличуть вставати, а я ніби сплю...
Так бо не хочеться диво злякати,
Щоб не пропала видінь красота.
-Доброго ранку! Годі вже спати!-
Раптом лунає мова дзвінка...
І ту безмежно щасливу картину
Запам"ятаю на все я життя:
Донька з синочком
З волошково-синім
Квітом червневим в руках....
Люб1 волошки, кв1ти дитинства...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2012
Свидетельство о публикации №112102001107
Свидетельство о публикации №112102001107
Рецензии