8. Ухожу
Открываю, как рыба, рот.
Тело стынет – объял мороз.
Сухость глаз – не хватает слёз.
Ты захлопнул венок страниц.
Наш роман оказался блиц.
Глухота... Наплывает сон.
В полнолунье волчицы стон.
Ни любовница, ни жена –
Километров земных стена.
Замолчу... задохнусь... споткнусь...
Ухожу – и не обернусь.
29.09.2012 +
Я IДУ...
Замість кисню важкий азот –
Відкриваю, мов риба, рот.
Тіло стигне – мороз заліз.
Сухо в оці – бракує сліз.
Ти закрив сторінок вінок.
Наш роман – бліц в один стрибок.
Глухота… Сон наплив між вій.
Повний місяць – вовчиці вий.
Ні коханка, ні жінка – лиш
Кілометрів земних рубіж.
Замовчу… задихнусь… спіткнусь…
Я іду – і не озирнусь.
________________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна
13 августа 2019 года
Свидетельство о публикации №112101909948
Николь Нешер 06.08.2013 18:10 Заявить о нарушении