8. Ухожу

Перекрыт кислороду ход –
Открываю, как рыба, рот.
Тело стынет – объял мороз.
Сухость глаз – не хватает слёз.
 
Ты захлопнул венок страниц.
Наш роман оказался блиц.
Глухота... Наплывает сон.
В полнолунье волчицы стон.
 
Ни любовница, ни жена –
Километров земных стена.
Замолчу... задохнусь... споткнусь...
Ухожу – и не обернусь.
 
          29.09.2012 +


Я IДУ...

Замість кисню важкий азот –
Відкриваю, мов риба, рот.
Тіло стигне – мороз заліз.
Сухо в оці – бракує сліз.

Ти закрив сторінок вінок.
Наш роман – бліц в один стрибок.
Глухота… Сон наплив між вій.
Повний місяць – вовчиці вий.

Ні коханка, ні жінка – лиш
Кілометрів земних рубіж.
Замовчу… задихнусь… спіткнусь…
Я іду – і не озирнусь.
________________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна

            13 августа 2019 года


Рецензии
Хорошо написано! С уважением, Пётр.

Пётр Соколов   26.07.2013 10:47     Заявить о нарушении
Благодарю! Рада, что стихо не оставило Вас равнодушным! С теплом, Николь

Николь Нешер   06.08.2013 18:10   Заявить о нарушении