Де на краю села біліла хата,
Тепер кущі терновника ростуть.
Схотілось трішки терну там зірвати,
Поки його птахи не доклюють.
Захмарилося небо, потемніло.
Наче від болю скаржилось воно,
Аж в груддях мені серце защеміло,
Та я пішла по терен все одно!
Кудись пташки неначе поховались,
Злякались мабуть зливи чи дощу.
Тільки два білих голубка кохались,
Ген там на тім калиновім кущу...
Ніщо менi здавалось не злякае,
Отих біленьких голубочків два,
Як щиро одне одного кохае.
Тоді про все на свiтi забува...
Дарма я тільки пальці поколола,
Вже ягід терну там я не знайшла.
Де теплий вітерець гуляв навколо,
Де осінь мовчки стежкою пройшла...
Терен
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112101908002
Свидетельство о публикации №112101908002
Рецензии
Наденька.дякую за високу оцінку.Успіхів тобі та здоров'я
Лідія.
Лисняк Лидия 29.10.2012 20:36 Заявить о нарушении
Лідія.
Лисняк Лидия 29.10.2012 20:36 Заявить о нарушении