Не засипай золою тої мли,
Де - темні - ми стоокими були,
Де нас вбирали плесові дзеркала
І в пам"ять вогко яблуні цвіли.
Обвиті цвітом, вінчані крильми,
На кручах вод лишали гнізда ми,
І наша воля не шукала броду,
П"ючи туманів збуджені дими.
О,як я чую кров її стрімку!
Години б"ють. Ріка тече. Ріку
Всесиллям руху причащають весла.
І наші гнізда, лишені колись,
Де тайни неба і землі сплелись,
Цілує яблунь віхола воскресла.
Причастя
© Copyright: Тамара Севернюк, 2012
Свидетельство о публикации №112101800887
Свидетельство о публикации №112101800887
Рецензии