У Лєту канув день вчорашній,
А я тобі багато не сказав...
Бо зранку доробляв вчорашнє
І новий день у суєту зв"язав...
Мені так шкода дня минулого!
Даремно він пройшов. У суєті.
Шкода і серця недолугого,
І слова, що зависло у путі...
Як буде завтра, я не знаю.
Чи буду я?Чи день прийде?
Тому в сьогоднішній пірнаю
Із ніжними словами до тебЕ.
Моя голубко легкокрила!
Нема рідніших мні очей.
Ти світ любові нам відкрила.
Горнуся до твоїх плечей...
Цілую ніжно твої руки,
Вони для мене -два крила!
В часи негоди і розпуки
Були цілюще джерела.
Ти ними душу виповняла,
Вела у неба височінь.
Ти ними діток сповивала.
Тобі я вдячний! Знов цілую їх…
Люблю тебе я до нестями.
До болю. До сердечних ран.
Я так щасливий разом з вами!
Мені тебе сам Бог послав...
У Лету канув день...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2012
Свидетельство о публикации №112101805518
Свидетельство о публикации №112101805518
Рецензии